Булінг (bullying, від анг. bully - хуліган, забіяка, задирака, грубіян, насильник) — це форма психічного насильства у вигляді тиску, дискримінації, цькування, бойкоту, дезінформації, псування особистих речей, фізичної розправи.

Рольова структура булінгу має три елементи:
• булер, переслідувач, агресор;
• жертва;
• спостерігачі.
З огляду на практичні спостереження можна визначити такі форми шкільного булінгу:
1. Фізичний шкільний булінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої, нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізичні приниження тощо. Сексуальний булінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається в собі, постійно плаче на самоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.
2. Психологічний шкільний булінг— насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає дитині психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви. До цієї форми належать:
• вербальний булінг: образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне при-ниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви здійснювати певні дії, систематичні кепкування з будь-якого приводу (від національності до зовнішнього вигляду дитини), задерикуватість, ігнорування або ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом), психологічне приниження, погрожування тощо;
• вимагання (грошей, коштовних або інших речей, їжі, примус що-небудь украсти);
• кібербулінг — новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комунікації, який охоплює: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток, знімання на відео бійок чи інших принижень і викладання відео в мережу Інтернет, цькування через соціальні мережі тощо).
Кажучи про форми прояву булінгу, слід зазначити, що хлопчики частіше вдаються до фізичного булінгу (бійки, стусани, поштовхи тощо), а от дівчатка більш охоче користуються вербальними формами тиску. А втім, ця різниця дуже відносна.

    Діти, які стали жертвами булінгу. проявляють такі (зокрема патологічні) особливості поведінки:
• вони прикидаються хворими, щоб уникнути походу в школу;
• бояться самостійно йти в школу та зі школи, просять проводити їх, спізнюються на уроки;
• їхня поведінка значно змінюється в бік віктимності;
• у них спостерігаються явні симптоми страху, що полягають у порушеннях сну й апетиту, нічному крику, нервовому тику, відлюдкуватості і скритності;
• у них виявляють рваний одяг або пошкоджені речі;
• вони часто просять дати грошей або крадуть їх;
• у них знижується якість навчання, вони втрачають інтерес до улюблених занять;
• мають постійні рани, гематоми, синці та інші травми;
• вони мовчазні, не хочуть іти на контакт;
• як вияв крайнього ступеню: можуть здійснити суїцид.
    Характерними рисами спостерігачів учені зазначають відчуття провини та відчуття власного безсилля.
    Булінг у шкільному середовищі впливає на підлітка так, що він не засвоює поняття моралі як суспільного явища, тому в процесі діяльності організованої взаємодії між школярами не відбувається усвідомлення відповідальності один перед одним та перед колективом.
    Шкільний булінг за своєю природою є складним, системним та комплексним соціально-психологічним явищем, яке розвивається в ситуації ворожості, конфліктності, страху.

Технології реагування працівників школи на виявлені або встановлені факти булінгу
• Підчас встановлення факту або в разі підозри на наявність булінгу, батьки або вчитель повідомляє про це адміністрацію закладу.
• Адміністрація спільно із соціально-психологічною службою школи невідкладно реагує на подані факти.
• Безпосередня робота класного керівника, практичного психолога та соціального педагога з булерами та жертвами.
• Бесіда з учнями класу щодо з'ясування проявів булінгу.
• Бесіда окремо з булерами та окремо з жертвами третирування.
• Бесіда окремо з батьками булерів та окремо з батьками жертв булінгу щодо ситуації, що склалася, та визначення шляхів її подолання.
• Відпрацювання навичок поведінки жертв та виведення їх зі стану жертви.

    Дорослі, коли дитина повідомила, що вона є жертвою булінгу, повинні говорити:
      1. «Я вірю тобі». Це допоможе дитині зрозуміти, що ви готові допомогти їй вирішити цю проблему.
      2. «Мені дуже шкода, що це відбулося з тобою». Дитина відчуватиме, що ви намагаєтеся зрозуміти її почуття.
      3. «У цьому немає твоєї провини». Дитина розуміє, що вона не самотня в подібній ситуації, ідо деяким її одноліткам також доводиться відчувати або спостерігати різні варіанти залякувань, цькувань та агресії протягом навчання. Головне на цьому етапі - спрямувати зусилля на подолання проблеми.
      4. «Добре, що ти зумів сказати мені про це». Це запевнить дитину в тому, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу та підтримку.
      5. «Я люблю тебе й намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека». Це допоможе дитині відчути допомогу, захист та дасть надію на покращення ситуації.

Рекомендації учням щодо уникнення булінгу

• Уникай агресора та перебувай у товаристві друзів. Не заходь у туалет, якщо булер знаходиться там, не ходи в роздягалку, коли немає нікого поруч. Постійно перебувай у товаристві приятеля, щоб не залишатися наодинці з недругом.
• Стримуй гнів. Розхвилюватись у зв'язку зі знущанням природно, але саме цього й домагаються булери. Це дає їм змогу відчувати себе сильнішими. Намагайся не реагувати плачем, не червоній і не переймайся. Це вимагає значної кількості тренувань, але це корисна навичка дати відсіч агресору. Іноді корисно практикувати стратегію приведення себе в повну рівновагу, наприклад, рахувати до десяти, записувати свої гнівні слова на аркуші паперу, робити глибокий вдих або просто йти. Іноді треба навчитися робити незмінний вираз обличчя, поки ти не позбудешся небезпеки (усмішка або сміх можуть провокувати агресора на нові третирування).
• Дій хоробро, іди та ігноруй агресора. Твердо й чітко скажи йому, щоб він припинив, а потім розвернися та піди. Намагайся ігнорувати образливі зауваження, наприклад, демонструй байдужість чи вдавай, що ти захоплений бесідою по мобільному телефону. Ігноруючи булера. ти показуєш, що він тобі байдужий. Зрештою він, мабуть, стомиться діставати тебе.
• Усунь провокаційні чинники. Якщо булер вимагає від тебе грошей на обід, принось обід із собою, кажи, що батьки не дають тобі грошей. Якщо він намагається відібрати твій музичний плеєр, айфон, планшет — не бери його в школу.
• Розкажи дорослим про знущання. Учителі, психолог, соціальний педагог, класний керівник, директор школи, батьки допоможуть припинити знущання, а в разі її систематичного характеру — звернуться до компетентних органів захисту прав дитини.
• Поговори з кимось, кому ти довіряєш: із працівниками школи, братом, сестрою або другом. Вони можуть запропонувати деякі корисні поради та виправити ситуацію, також це допоможе тобі відчути себе менш самотнім.