Математика – цариця наук

   Математика  та  мистецтво  пов’язані  здавна. Тривимірний  простір  можна  переконливо  показати  і  в  мистецтві. Золотий  перегин, що  грубо  дорівнює  1,618, був  відомий  ще  Евкліду, і  його  в  сучасності  вважають  таким, що  постійно  використовувався  у  мистецтві  та  архітектурі  Стародавнього  Єгипту, Греції.
   Багато  традиційних  килимів  мають  центральне  поле  та  кордони  по  периметру, і  обидві  частини  можуть  мати  симетрії.
   Складні  решітки  можна  побачити  в  різьбленні  по  мармуру  палаців.
   Симетрія  явно  присутня  і  в  текстильному  мистецтві, в  тому  числі  при  створенні  стьобаних  предметів.
   У  західному  мистецтві  часто  присутні  платонові  тіла  та  інші  багатогранники. Наприклад,  їх  можна  побачити  у  мармуровій  мозаїці.
   Математик  Джеррі  П.Кінг  описує  математику  як  мистецтво,  зазначивши, що «ключами  до  математики  є  краса  та  елегантність,  а  не  нудність  та  формальність».
   Математику  можна  виділити  у  багатьох  видах  мистецтва, наприклад  музиці, танці, архітектурі…
   Моделювання  є  лише  одним  із  шляхів  ілюстрації  математичних  концепцій.
   Мистецтво  інколи  стимулювало  розвиток  математики. Наприклад, теорія  Брунеллескі  про  перспективу  в  архітектурі  та  живописі  привела  до  циклу  досліджень.
   Математика  і  мистецтво  знайшли  своє  поєднання  і  в  сучасній  школі. Кожна  особистість  має  творчий  потенціал. Сьогодні  в  творчих  індивідах  існує  гостра  соціальна  потреба, тож  розвиток  творчого  мислення  в  школярів – одне  з  найважливіших  завдань  сучасної  школи.
   Надзвичайно  ефективним  на  уроках  математики  є  використання  техніки  оригамі. Ще  в  ХІХ  столітті  німецький  педагог  Фрідріх  Фребель  заснував  курс  навчання  математики  за  допомогою  оригамі, на  основі  якого  можна  було  покращити  і  зміцнити  геометричні  знання  і  вміння. Він  пропонував  своїм  учням  основи  геометрії  вивчати  не  за  допомогою  лінійки, циркуля  та  абстрактних  понять,  а  через   буквально  відчутні  реалії   зігнутого  паперу.
   Оригамі – дивовижне  мистецтво  паперопластики. На  сьогоднішній  час  безліч  людей  захоплюється  цим  мистецтвом,  але  мало  хто  задумується  над   тим, що  це  мистецтво  тісно  пов’язане  з  математикою.
   Це  мистецтво  впевнено  і  твердо  ввійшло  в  педагогіку  і  знайшло  собі  місце  в  усіх  її  галузях.
Педагогами  багатьох  країн  було  відмічено, що  оригамі:

•   Вчить  слухати  усні  інструкції  вчителя;
•   Вчить  виконувати  послідовні  дії;
•   Вчить  читати  схеми ,  по  яких  складаються  фігурки;
•   Ознайомлює  на  практиці  з  основними  геометричними  поняттями;
•   Розвиває  впевненість  в  своїх  силах  і  здібностях;
•   Допомагає  розвитку  перших  креслярських  навиків;
•   Стимулює  розвиток  пам’яті;
•   Вчить  сконцентровувати  увагу;
•   Покращує  зорову  пам’ять;
•   Розвиває  творчі  здібності  та  фантазію.

   Завдяки  оригамі  з’явилася  можливість  показати, що  математика  не  суха  наука, а  поєднання краси  та  гармонії.
   В  рамках Року математичної освіти у 9-А класі був проведений урок «Задачі та доведення теорем за допомогою мистецтва оригамі».
   Під час такого уроку ліцеїсти отримали можливість познайомитися з іншою математикою: більш цікавою і живою.
   Для цього я, як вчитель математики,  поставила перед собою наступні цілі:
   - освітня: спираючись на знання учнів з математики, отриманих на уроках, закріпити в ігровій, цікавій формі вивчений раніше матеріал;
   - розвиваюча: розвивати в учнів логічне мислення, інтерес до предмету математика, пам'ять, мову, кмітливість, допитливість;
   - виховна: виховувати в учнів віру в свої сили, прагнення до прояву власної ініціативи; виховувати вміння працювати в колективі та вислуховувати товаришів, адекватно реагувати на отримані результати.
   Робота над проєктом «Математика та моє хоббі», відкрила можливість формуванню в учнів лідерських якостей, предметної компетентності, допитливості та любові до математики, уміння логічно мислити, розв’язувати нестандартні задачі, задачі підвищеної складності, застосовувати математичні знання на практиці.
   Для   багатьох  світ      математики – це тільки задачі,  формули, перпендикуляри,  трикутники  (як говорять, сіра  та  суха  наука). Але  виявляється, це  не  так. Кожен учитель –  митець і творець  своєї  справи. Пов’язуючи  математику  з  мистецтвом, ми інтерпретуємо її в живу і цікаву науку, яка стає ближчою і більш зрозумілою дітям. Саме цього вимагає від учителя сучасна   школа, яка  йде  в  нове  життя, вимагає нових підходів, методів, форм роботи з учнями.

«Чим краще розвинуті руки, тим краще розвинутий розум»
Іммануїл Кант