Методична скринька

Година спілкування

«Взаєморозуміння. На чому воно засноване?»

Мета: розвивати вміння краще розуміти почуття, поведінку, емоційний стан партнера по спілкуванню; виявлення причин відсутності порозуміння; засвоєння стандартних прийомів естетичних форм спілкування.

Підготовчий етап:

1) Запропонувати учням наступні завдання:

- поміркувати над питаннями: «Як виникає порозуміння між людьми? Чи відчуваєте ви порозуміння та підтримку з боку однокласників, вчителів, батьків?», «У чому причина відсутності порозуміння?», «Що необхідне для того, щоб досягти повного взаєморозуміння між людьми?»

- підберіть репродукції картин, на яких емоційний стан людей передано за допомогою міміки, жестів чи завдяки розкриттю взаємовідносин між ними, або їх відношенню до оточуючих предметів.

2) Написати на плакатах наступні висловлювання: «Залучи до життя серйозні інтереси, постійне заняття і спостерігай за собою, як натураліст і як медик, і намагайся розумом виправити те, що було випущеним». (О. Г. Герцен).

«Дивиться на людей з думкою, що вам їх обов’язково треба написати фарбами… Невдовзі ви помітите, що люди здаються набагато цікавішими, ніж раніш, коли ви дивилися на них побіжно та поспішно». ( К. І. Паустовський).

План – конспект години спілкування:

I.Слово учителя:

- Дуже часто людина питає себе: «Чому я один (одна)?»

У житті нам, нажаль, дуже часто трапляється страждати, ображатися на оточуючих за те, що нас неправильно зрозуміли, навмисно образили.

«Щастя – це коли тебе розуміють»,- говорить герой відомого фільму «Доживемо до понеділка». Що ж потрібно для того, щоб налагоджувалося взаєморозуміння?». Бо без нього не можете бути не повноцінної любові, не дружби, не творчої співпраці, не звичайного спілкування.

(Учитель просить дітей пригадати та розповісти випадки конфліктів, що трапилось за відсутності взаєморозуміння).

Далі учитель зачитує листи що надійшли до «Комсомольської правди» і просить учнів поміркувати про причину самотності людей, що їх написали.

«Мені було дуже важко. Коли не могла стримуватися, плакала, відвертаючись щоб не бачити своїх щасливих однокласників. У них багато своїх проблем. Я їм зовсім не потрібна. Я не можу до них звернутись, бо раптом подумають, що нав’язуюсь».

«Самотність я відчував зразу і гостро. Звичайно тема розмов моїх однокласників – усілякі дурниці. Я вперше зрозумів, що вже не можу повернутися назад, що я дуже віддалився від усіх … Мені бракує людей. Мені потрібно з кимось товаришувати. За характером я занадто сором’язливий».

Питання для обговорення:

Щоб ви відповіли авторам цих листів? У чому причина їхньої самотності? Як їм можливо допомогти? Як можна охарактеризувати однокласників цих підлітків?

II. Чи гарно ми знаємо один одного?

Учитель:

- Взаєморозуміння дуже часто залежить від того, наскільки правильно мі оцінюємо своїх товаришів, чи знаємо їх. Спробуємо з’ясувати, наскільки мі володіємо умінням судити про людей.

Перше завдання – «Словесний портрет»: надати словесний портрет одного з учнів свого класу та запропонувати відгадати, хто це є. в характеристиці відобразити: фізичні дані (зріст, вага, статура); зовнішність (колір волосся, очей, та інше); особливості поведінки (постать, походка, жести, міміка, тощо); темперамент ( інертність, млявість, пасивність, активність, імпульсивність, швидка зміна настрою, стриманість, балакучість чи мовчазність і т. ін.); захоплення, інтереси, звички.

Однокласники мають дізнатися, про кого йдеться та оцінити, наскільки словесний портрет відповідає справжньому вигляду.

Друге завдання –«Прогнозуємо вчинок»

Двом – трьом учням класу пропонується вийти із класу. За їх відсутності зачитується ситуація, наприклад, такого змісту:»Ви зайшли у під’їзд і побачили, що на сходах сидять дорослі хлопці, а з ними дівчина та двоє підлітків, які розпивають алкогольні напої. Якими будуть ваші дії?»

Пропонується висловитися за ситуацією з огляду на те, як вчинили би ті, що зараз за дверима. Далі вони заходять. Їх знайомлять із ситуацією, а вони коментують її. Експеримент можна повторити, залучаючи інших, та надаючи нову ситуацію.

III. Навчайся відчувати поруч із собою людину.

Взаєморозуміння визначається здібністю спостерігати за людьми, вмінням за незначними рухами обличчя, постави зрозуміти душевний стан оточуючих, їх наміри та бажання. Однак це не означає, що потрібно намагатися вгадати, яких слів та вчинків від тебе очікують, і підлаштовуватися від обставини. Цей намір, - писав В. О. Сухомлинскьй, - може перетворити тебе на лицеміра, підхалима і в решті – волоцюгу».

1-е завдання: «Аналіз картини».

Подивіться на картину із зображенням людей в різних емоційних станах. Дайте відповіді на питання: що можна сказати про внутрішній стан людини? За якими ознаками ви його визначили? Чим, по-вашому, воно викликане? Чи можна судити про глибину переживання людини тільки за його зовнішністю, за поведінкою? Чи наравиться вам людина, зображена на картині? Чим? Зробить намагання охарактеризувати людину ( її духовний світ, зайнятість, інтелектуальний рівень розвитку, характер та ін.).

2-е завдання: «Про що «кажуть» очі».

Подивіться на свого сусіда по парті. Спробуйте визначити, в якому настрої вам товариш, як він почувається, про що думає, чим стурбований. Обміняйтеся своїми спостереженнями, висновками. Чи відповідають вони реальному стану товариша?

3-є завдання: «Ухопи настрій класу».

Два – три учні виходять із класу, а ті, хто залишився домовляються про те, які емоції вони будуть зображувати (радість, засмучення, здивування, образу, страждання та інше). Повернувшись до класу, учні мають визначити настрій класу.

4-е завдання: «Співчуття».

Учні в парах розігрують ситуацію: перший розповідає про радісну ( чи сумну) подію із свого життя, наприклад, гарна оцінка з математики, покупка комп’ютера, приїзд довгоочікуваних родичів чи, навпаки, хвороба когось із близьких людей, неприємності у школі та інше. Другий учень має відреагувати. (Одна й та ситуація програється різними парами, після чого обговорюється найкращий спосіб взаємодії партнерів).

У цьому завдані корисно зачитати висловлювання однієї учениці: «Я помітила, що коли моя подруга розповідає про свої неприємності, скаржиться на щось, я роблю вигляд, що співчуваю, а, насправді, мені її не жалко. То виходить, що я навмисно добра? Як стати доброю по-справжньому і що таке доброта?».

Питання до учнів:

1.Чи потрібно бути нарочито доброю? Як називається така поведінка? Чому дівчина байдужа до того, про що розповідає її подруга? Чи можна взагалі називати її подругою? Що ж таке доброта? Яка роль доброзичливості в налагодженні гарних взаємостосунків?

5-е завдання: «Увійти у становище іншої людини».

У спілкуванні між людьми велике значення має вміння прийняти людину такою, яка вона є, зрозуміти її думки, побачити ті чи інші події, явища її очима, відчути себе на місці іншої людини в тій чи іншій ситуації. Спробуємо зробити це.

Гра 1. Двом учням надаються ролі «учителя» та «учня».

Необхідно розіграти сцену бесіди учителя з учнем з приводу погіршення його успішності навчання та поведінки.

Гра 2. Учню у ролі «учителя» необхідно переконати клас залишитися після уроків для прибирання території школи з нагоди свята, яке наближається ( ситуацію можна ускладнити: уявити, що у дітей на цей час уже куплені білети у кіно).

Гра 3. Два учні мають розіграти ситуацію розмови класного керівника та батьків одного із невстигаючих учнів. (ситуацію можна ускладнити, запропонувавши роль самого учня, який присутній при бесіді).

Одну й туж ситуацію відтворюють декілька разів різні учні, далі йде обговорення найбільш сприятливих варіантів взаємодії партнерів по спілкуванню.

IV. Прислухайтеся до порад В. О. Сухомлинського.

«Будь терплячим до окремих людських недоліків та непримиримим до зла. Терпимість та нетерпимість – дуже важливі елементи духовної культури…Іноді треба вміти робити вигляд, що не помічаєш людських слабостей у своїх близьких, особливо у літніх людей, в цьому виявляється твоя моральна вихованість.

У окремих людей особисте життя складається невдало. Вмій відчувати та розуміти особливу ранимість такої людини і не виставляй перед нею напоказ своє щастя та благополуччя. Скромність та міра в радості й благополуччі дуже цінна риса, яка свідчить про твою порядність.

Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують. Перевіряй свої вчинки питання – ми до самого себе: чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре».

V. Домашнє завдання.

1. Виховував в собі тактовність, починаючи із спілкування з лизькими тобі людьми. Подивись уважно на матір, батька, бабусю, дідуся. Що ти бачиш в їхніх очах: тривогу, спокій, заклопотаність? Подумай, чим можна допомогти, підняти їх настрій? Як виявити співчуття та порозуміння?

2. Придивись до батьків, які прийшли з роботи. Подумай, як краще зняти з їх втому: розпитати як пройшов день, приготувати чи розігріти вечерю, дати капці, ласкаво привітати та поцілувати.

3. Придивись до того, як працюють на уроці та після занять твої однокласники. Не упускай можливості висловити своєї вдячності, схвалення. Не ховай свого позитивного відношення до оточуючих.

4. Відомий англійський письменник Д. Олдридж вигадав для своїх синів своєрідну вправу. Він пропонував їм, подивившись на першу людину, як зустрінуть, та уявити собі хто це, куди йде, з якою метою, що робив вчора і таке інше. Зробіть намагання зробити це і ви. Спостерігайте за людьми непомітно, тактовно. І ви відкриєте для себе їхній світ і себе в ньому.

Виховна година «Єдина справжня розкіш — це розкіш людсь¬кого спілкування» (А. Екзюпері).

Мета: озброїти учнів знаннями і практичними рекомен¬даціями про основи спілкування; дати їм практич¬ні рекомендації щодо удосконалення свого мовлення, уміння спілкуватися; спонукати учнів застосову¬вати набуті знання у повсякденному спілкуванні; формувати навички тактовно, цікаво гово¬рити, установлювати тісні стосунки із співроз¬мовником; виховувати високу мовну куль¬туру; сприяти самовдосконаленню учнів, їхньому інтелектуальному і моральному розвитку.

Обладнання: роздавальний матеріал (роздруковані картки, на яких подані ситуативні завдання); квітка для гри «Подаруй квітку».

1. Хід заняття

Бесіда.

Завдяки чому люди розуміють одне одного?

Що таке спілкування?

Як ви думаєте, чому кожна людина зацікавлена в тому, щоб вміти говорити, вдало спілкуватися?

Чи можна за мовою людини судити про її культуру, ви¬хованість?

Чи позначаються особливості спілкування людей на їх¬ніх взаєминах, настрої, самопочутті й працездатності?

Що необхідно людині для того, щоб відчувати радість від спілкування?

Чи можна навчитися правильно спілкуватися з людьми?

Від якого спілкування слід відмовлятися?

2. Розповідь вчителя.

Поняття «спілкування» в психології уживається най¬частіше стосовно міжособових контактів. Спілкування — це взаємодія двох або декількох осіб в обміні інформацією чи в практичній діяльності. Спілкування з іншими людь¬ми розглядається як «обробка людей людьми», виходячи з цього, суть спілкування із самим собою можна визна¬чити як «обробку людиною самої себе». Відомий філософ Л. Феієрбах визначав значення спілкування таким чином: «Спілкування звеличує, у суспільстві людина мимоволі, без жодного удавання тримає себе інакше, ніж наодинці».

Мистецтво спілкування — одна з найбільших здібностей людини, вона піднімає її над усім живим і робить людиною!

Слово — найбільш змістовний, об'ємний, виразний засіб людського спілкування. Уміння говорити, слухати — важ¬ливі умови взаєморозуміння. Немає у світі зброї, сильнішої за слова. Недаремно говорять, що словом людським можна зсунути гору з місця. Словами борються, словами люблять, словами ненавидять, словами вбивають, словами творять величезні справи в історії людства.

Про вміння користуватися словом писали ще в давню давнину. У «Повчанні синам» Володимира Мономаха гово¬риться: «При старих мовчати, мудрих слухати, старшим коритися, з рівними собі й молодшими... без лукавого на¬міру розмовляти і більше вдумуватися, не шаленіти словом, не осуджувати мовою».

Ще з «Одіссеї» великого Гомера беруть витоки такі при¬казки: «Про одне слід говорити, а про інше мовчати», «Про одне хоч сім кін, про інше заціп». Вислови давньогрецького драматурга Софокла: «Мовчи, глуха,— менш гріха», «Хто мовчить, той двох навчить» — теж стали приказками.

3. Робота з прислів'ями та приказками.

Погане слово краще проковтнути, ніж промовити.

Яка людина, така її мова.

Вмієш сказати — вмій і змовчати.

Ласкаві слова — весняний день.

Слово людини здатне обернутися злом.

Слово не стріла, а серце пробиває.

Гарне слово дорожче за гроші.

В легковажної людини язик довгий.

Говорить гарно, мов горіхи гризе.

Сухе дерево безплідне, пусте слово марне.

Холодне слово поки до серця дійде — льодом стане.

Птицю пізнають по пір'ю, а людину — по бесіді.

Язик багато може зробити: і настрій піднести, і справу зіпсувати.

На сухому дереві немає плодів, у порожньому слові — глузду.

4. Гра «Подаруй квітку».

Учитель дає одному з учнів квітку. Він зможе подару¬вати її тому, хто його найкраще попросить. Зміст прохан¬ня має бути щирим, ввічливим, змістовним і обов'язково аргументованим. (Уживати слова ввічливості, використо¬вувати міміку, жести, інтонацію.) Особисті інтереси не враховуються. Учень має обґрунтувати своє рішення (нап¬риклад, чому саме Олі він віддав квітку). Учні по черзі висловлюють прохання.

5. Розповідь вчителя.

У реальному житті не старайтеся маніпулювати причи¬нами, бо це призводить до того, що дехто звикає обманюва¬ти людей і придумує причини, щоб викликати жалість.

У спілкуванні важливо все. Для прикладу візьмемо ві¬тання.

6. Проблемне запитання до учнів.

Як ви думаєте, яку роль відіграє вітання при зустрічі з іншими людьми?

7. Розповідь вчителя.

Відмовитись від привітання або не відповісти на нього в усі часи й у всіх народів вважалося вершиною невихова¬ності й неповаги до оточуючих. Адже в поклоні, у коротких словах привіту дуже великий зміст... Я тебе бачу, Людино. Ти мені приємна. Знай, що я тебе поважаю і хочу, щоб і ти до мене добре ставилася. Я бажаю тобі всього самого добро¬го: здоров'я, миру, радості, щастя. Ось що означає просте, звичайне « здрастуйте ».

В усі часи люди вітали одне одного. Рухи, жести, слова, якими здавна обмінювалися люди різних країн у момент вітання, дуже різноманітні. Отже, якщо ви зібралися у за¬кордонні мандри — не забувайте цього, аби не потрапити у скрутне становище.

У багатьох країнах на прощання машуть рукою. А, ска¬жімо, у Греції цей жест зрозуміють як «іди до біса». Якщо в Болгарії кивають головою, ніби погоджуючись, не по¬миліться, тому що це означає «ні, неможливо».

Майже скрізь постукування пальцем по лобі означає «ну й дурень». У Голландії таким чином висловлюють захоп¬лення: «Як розумно!» В Україні при зустрічі та прощанні знайомі рідко цілують одне одного. У Західній Європі це звичайна річ, а от кількість поцілунків усюди різна: у Па¬рижі — чотири, у Бельгії — три, в Англії — один.

8. Бліц-турнір.

1. Хто вітається першим у таких ситуаціях?

а) Молода дівчина поспішає назустріч юнаку.

б) Жінка років 30 зустрічається з людиною похилого віку.

в) Людина стоїть, інша проходить повз неї.

г) Вам зустрілася одружена пара.

2. Ви прийшли в гості. З ким першим ви повинні привіта¬тися? А потім?

Як бути, коли вас помилково привітали?

3. Чи будете ви вітатися з жильцями вашого будинку, якщо ви незнайомі?

4. Чи можна замість «здрастуйте» говорити «привіт»?

5. Чи може жінка подати руку в рукавичці? А чоловік?

6. Вам потрібно втрутитись у розмову старших. Як це зро¬бити?

7. Як знайомлять друзів зі своїм батьком?

8. Вас знайомлять із хлопцем та дівчиною. З ким ви повин¬ні привітатися спочатку, як? Чи треба подавати руку і чому?

9. Як запитати у перехожого час, дорогу до якоїсь уста¬нови?

10. Як запросити до телефону свого друга, коли трубку під¬няв хтось з його рідних?

11. Як запитати в магазині про вартість будь-якої речі?

12. Як правильно запросити дівчину до танцю, як потім її провести до місця, як їй подякувати?

9. Робота в парах.

Учитель роздає роздруковані картки, на яких подані си¬туативні задачі, і просить учнів їх розв'язати.

Ситуативні завдання.

1. Ви увійшли в автобус в останні двері й побачили, що біля передніх дверей стоять ваші друзі. Чи треба приві¬татися з ними? А якщо треба, то як це зробити?

2. З вами, мабуть, таке траплялося: ви часто зустрічаєте людину, наприклад, у сквері, через який ходите до шко¬ли, але ви не знайомі з нею. Чи треба в таких випадках вітатися?

3. У шкільному коридорі розмовляють учителі. Серед них Олег побачив свого класного керівника і, проходячи повз них, ввічливо сказав: «Здрастуйте, Ігорю Семеновичу!».

Яку допущено помилку? Можливо, все гаразд?

Розповідь вчителя.

У спілкуванні є ще одне правило, про яке не слід забу¬вати. Яким би не був у вас настрій, ви зобов'язані бути ко¬ректними з товаришами, не старайтесь на комусь «зігнати злість». Адже відомо, що настрій, внутрішній стан людини в першу чергу відбиваються на результатах праці.

Гра «Хто більше назве чарівних слів».

Учитель пропонує учням назвати відомі їм слова-привітання, побажання, звертання. Усе назване учнями запи¬сується на дошці в три стовпчики.

 

Привітання

Побажання

Звертання

Вітаю вас!

Доброї ночі!

Будь ласка, вибачте.

Привіт!

Спокійної ночі!

Боюсь, що я вас обра-зила.

Салют!

Доброго здоров'я!

Не жалкуйте.

З днем наро¬дження!

Успіхів вам!

Дозвольте попросити вибачення.

З новосіллям!

Хорошого відпочинку!

Я не можу не вибачи¬тись.

З Новим роком!

Всього доброго!

Юнаки! Дівчата!

З приїздом вас!

Бажаю вам здоров'я, щастя!

Я не хотіла вас обра¬зити.

Зі святом вас!

Бажаю вам при¬ємно провести свята!

Мої рідні!

Доброго ранку!

На здоров'я!

Прийміть мої спів¬чуття.

Доброго дня!

Наше щире ві¬тання!

Я завдав вам стільки клопоту.

Доброго вечора!

 

Я рада за вас!

Надобраніч!

 

 

 

10. Робота в парах.

Кожен учень складає поради ввічливого спілкування, потім обмінюються між собою в парах, обговорюють їх і доповнюють.

11. Обери позицію: так чи ні? (обґрунтувати власну думку)

«Єдина справжня розкіш — це розкіш людсь¬кого спілкування» (А. Екзюпері)

12. Підсумок заняття. Рефлексія.

Що вам сподобалось на занятті?

Що нового дізналися?

Година спілкування на тему:

„Чесність та правдивість"

Мета: Розширити зміст понять „чесність" і „правдивість", виховувати в учнів негативне ставлення до брехні, обману. Під час роздумів, аналізу підвести дітей до висновків:

- будь-який обман із часом викривають, і тому він не є виходом із критичної ситуації;

- неправда, обман викликають негативні почуття та асоціації, і тому компрометують того, хто говорить неправду, в очах інших;

- людина, яка себе поважає, не стане нікого обманювати. Проаналізувати типові ситуації, коли учні говорять неправду, знайти інший спосіб поведінки. Розвивати вміння дітей працювати в мікрогрупах.

Обладнання: столи зі стільцями, що стоять колом; на столах- завдання для груп; на дошці написана тема; магнітофон; касета з ритмічною музикою; годинник.

Вступне слово вчителя

- Добрий день! Гарного настрою бажаю всім присутнім. Сьогодні наша година спілкування тісно пов'язана з реальним життям. У ньому ми, прагнучи бути ідеальними людьми, маємо пройти довгий шлях до самовиховання. На цьому шляху є зупинки - станції- обов'язки, які ми самі складаємо. Один із таких обов'язків - це «не говорити неправди».Брехня, або неправда, - підступна особа, яка здатна замаскуватися під правду, переконати людину, що в даний момент саме вона, брехня, є найкращим варіантом поведінки, і тільки вона веде до виходу з якоїсь кризової ситуації. Тобто поводиться як підступний ворог. Ми з вами маємо виробити звичку й навичку боротися з цим ворогом . А найкращий спосіб боротьби із брехнею - це побачити, зрозуміти і викрити.

- Як ви розумієте значення слова „правда"?

- Тлумачний словник дає таке визначення: „Правда - це те, що відповідає дійсності, істина".

Творче завдання „Фея правди"

- Уявіть собі, що фея правди доторкнулась до вас всіх чарівною паличкою і ви розучились обдурювати, і на далі будете говорити лише саму правду (вчитель кожному учневі дає „сердечко правди").

Це сердечко буде допомагати вам говорити лише саму правду.

Гра „Коло чесності"

Учні поділяються дві команди (за жеребкуванням). Члени однієї команди, взявшись за руки піднімають їх угору. Це коло чесності. Члени другої команди, ставши у ланцюжок, вбігають і вибігають з кола подібно струмочку. Коли музика зупиняється, учні створюючи коло чесності, опускають руки і нікого не випускають із нього. Ті, хто залишився в колі по черзі розказують про чесні вчинки. Потім команди міняються.

„Мікрофон"

- Чи сподобалась вам гра?

- Чи складно було говорити про чесні вчинки?

- Коли ви говорите неправду, що ви після цього відчуваєте?

- Хто у вашій сім'ї найчесніший?

- Розкажіть про людину, яка є для вас прикладом чесності?

- Як на вашу думку навчитися бути правдивим?

Робота у мікрогрупах

- Зараз я кожній групі роздам завдання. Ви матимете 5 хв. на обдумування й обговорення. Потім лідер висловить думку групи. Якщо з інших груп знайдуться охочі доповнити, підніміть, будь ласка, руки.

(Вчитель роздає завдання, вмикає музику на 5 хв.) Ситуація 1

Павло отримав три бали із самостійної роботи з математики. Щоденник на оцінку не подав. На запитання тата «як справи у школі?» відповів «нормально». Запитання:

Чи можна вважати, що Павло обманув батька? Що б ви порадили Павлові сказати вдома в такому випадкові?

Ситуація 2

Соня розлила мамині дорогі парфуми, а сказала, що це ненароком зробив Кешка (папуга). Ось їхній діалог:

- Мамо, а Кешка розлив твої парфуми в рожевій пляшечці.

- Ох, негідник! Доведеться йому надалі сидіти у клітці, а то ще більше нашкодить.

- А може, вибачимо. Він більше не буде.

- Ні, і не проси.

- Добре, мамо.

- Запитання:

Охарактеризуйте Соніну поведінку. Поставте себе на місце Соні і скажіть, що б ви сказати мамі.

Ситуація З

Забігши першим до класу, Олексій побачив забутий кимось телефон. Він узяв його до рук і почав роздивлятися. «Ух ти, який гарний, це твій?» - почув він раптом голос однокласника. «Так. Це мені друг подарував на день народження».

Запитання:

Які погані вчинки зробив Олексій? Як він може виправити свою помилку?

„Мозковий штурм"

Отже, закінчіть речення:

1.Коли я говорю неправду, я відчуваю ...

2.Коли мені говорять неправду, я відчуваю ...

3.Людина, яка обманює ...

Таким чином робимо висновки, що:

1.коли мене обманюють і коли я обманюю, то я переживаю погані відчуття;

2.людина, яка обманює, компрометує себе в очах інших, утрачає їхню довіру, хороше ставлення.

Відомий французький письменник Еміль Золя сказав: „Якщо ви приховаєте правду і закопаєте її в землю, вона неодмінно виросте і набере такої сили, що одного разу, коли вона вирветься, то знесе все на своєму шляху".

Підтвердження цієї думки можна знайти і в українському фольклорі, зокрема у прислів'ях і приказках.

Робота з прислів'ями (у групах)

Учні складають прислів'я із розсипаних слів. Пояснюють зміст

одного із прислів'їв.

Прислів'я

1.У кому правди немає, у тому і добра мало.

2.Говориш правду - правду і роби.

3. Краще гірка правда, ніж солодка брехня.

4.Не шукай правди в інших, якщо її немає в тобі.

5.Правдивій людині неправди не говорять.

6.Когось обманеш не день, себе - на все життя.

7. Брехнею світ перейдеш - назад не вернешся.

8. Правда очі коле.

9. Слова ласкаві, а думки лукаві.

10. З радістю до людей, а зі злістю від людей.

11. Хто правду говорить той щасливий.

12. Добро краще зла.

13. Хочеш собі добра не роби нікому зла.

14. Добро не лихо, ходить по світу тихо.

- А тепер кожен на своєму сердечку правди запише побажання щодо чесності та правдивості, чесних вчинків.

- Зараз відповіді даємо гуртом.

- Чи поважають людину, яка каже неправду? (Ні)

- Чи хочемо ми, щоб нас поважали? (Так) Тоді повторюємо за мною:

Я хочу, щоб мене поважали, і тому ніколи не говоритиму неправди.

- А закінчити годину спілкування я хочу словами відомого російського письменника Льва Толстого: „Для того, щоб навчитись говорити людям правду, треба навчитись говорити її самому собі".

- Візьміться за ручки, і стискаючи руки один одному, подякуйте за гарну роботу.

На цьому ми закінчуємо годину спілкування. До побачення.

+38 (0362) 65-18-89 (приймальня)

+38 (0362) 65-18-22 (вахтер)

м. Рівне, вул. Гайдамацька, 7а
rivne.repl@gmail.com

Всі права захищені © РЕПЛ | 2013-2019
Розроблено студією веб-дизайну «Div-Art»